Арешт майна боржника в рамках виконавчого виробництва

Зміст:

Наявність непогашеної заборгованості та процедура порушення виконавчого провадження

Наявність непогашеного боргу - це завжди досить неприємна ситуація, яка здатна істотно зіпсувати взаємини між боржником і кредитором. Наприклад, людині, яка взяла велику грошову суму в борг у одного і не віддав її в обумовлений термін, важко буде знайти спільну мову при спілкуванні з ним. Крім того, навіть після погашення боргу неприємний осад, швидше за все, залишиться, а звернутися до одного знову з проханням про надання позики навряд чи вийде.

наявність заборгованості

Всі ці негативні наслідки можуть виникнути навіть у тому випадку, якщо фінансові взаємовідносини між кредитором і отримувачем позики не були оформлені відповідними документами. А ось в ситуації їх наявності, особливо якщо в якості позичальника виступає юридична особа, наслідки можуть бути набагато більш неприємними. Так, наприклад, якщо грошові кошти були надані громадянину позику банком, він навряд чи буде терпляче чекати, коли фінансові обставини у одержувача позики прийдуть в норму. Швидше за все, він звернеться до суду з позовною заявою про стягнення непогашеного боргу. Якщо суд визнає правомірність вимог позивача і винесе рішення про стягнення грошових коштів з відповідача, щодо нього може бути порушено виконавче провадження, а потім проведений арешт майна боржника.

Вирок судуОсновні умови та порядок порушення і реалізації всіх необхідних процедур в рамках виконавчого виробництва зафіксовано в Законі № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження» та Арбітражному процесуальному кодексі Російської Федерації. Зокрема, згідно з цим нормативно-правовим актом, провадження порушується після винесення судом рішення на користь позивача, що вимагає стягнути належний йому борг. Для того щоб була здійснена ця процедура, останньому необхідно звернутися у Федеральну службу судових приставів з відповідною заявою, до якого необхідно додати копію рішення суду, що підтверджує правомочність його вимог. Отримавши весь необхідний комплект документів, судовий пристав, відповідальний за ведення справи, повинен протягом 3 днів здійснити їх розгляд і винести рішення про відкриття виконавчого провадження.

Добровільне погашення наявної заборгованості

Погашення заборгованостіПунктом 12 статті 30 Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження» зафіксовано пятиденний термін, протягом якого особа, яка має непогашене боргове зобовязання, має право добровільно знайти гроші і внести необхідні кошти для оплати боргу. При цьому зазначений строк обчислюється з того моменту, як ця особа отримала документ, що підтверджує факт порушення стосовно нього виконавчого провадження. Однак слід мати на увазі, що чинне законодавство допускає можливість застосування досить суттєвих санкцій внаслідок факту порушення виконавчого провадження по відношенню до особи, яка має непогашені боргові зобовязання, і протягом терміну, відпущеного для їх добровільного погашення. В якості таких санкцій можуть виступати, наприклад, накладення арешту на дебіторську заборгованість, вилучення майна боржника та інші заходи, які можуть бути застосовані до нього.

Виконавче провадження та арешт майна боржника

Арешт рахунку боржникаПриймаючи рішення про застосування такого заходу щодо боржника, судовий пристав, який реалізує процедури в рамках виконавчого провадження, повинен памятати, що чинне законодавство встановлює мінімальну межу грошової суми боргу, яка може стати підставою для того, щоб здійснити арешт майна неплатника. Зокрема, пункт 14 статті 2 Федерального закону № 34-ФЗ від 12 березня 2014 г. «Про внесення змін до Федерального закону« Про судових приставів »та Федеральний закон« Про виконавче провадження »визначає, що такий захід, як арешт майна, може бути застосована до неплатника лише в тому випадку, якщо сума, що підлягає стягненню в рамках виконавчого провадження, перевищує 3 тис. руб. При цьому арешт по відношенню до майна боржника може бути застосований як за рішенням судового пристава, так і в результаті подання відповідної заяви позивачем, на користь якого повинні бути стягнуті грошові кошти.

Такий захід, як арешт майна має на увазі досить серйозні обмеження для неплатника щодо прав користування і розпорядження своєю власністю.

Пункт 4 статті 80 Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження» встановлює, що арешт у всіх випадках виключає для власника можливість розпоряджатися майном. Це значить, він не може дарувати його, передавати в користування третім особам або вчиняти щодо нього інші подібні дії. А ось право користування майном обмежується або не обмежується за рішенням судового пристава, який при винесенні його керується ступенем необхідності даної власності для боржника.

Арешт майна з подальшим вилученням: особливості процедури

Судовий приставУ деяких випадках судовий пристав може прийняти рішення про доцільність вилучення заарештованої власності у неплатника. При цьому слід мати на увазі, що чинне законодавство передбачає ряд ситуацій, в яких вилучення власності під час арешту у її власника є обовязковим. Так, зокрема, пункт 3 статті 84 Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження» вимагає, щоб в обовязковому порядку арешт майна боржника супроводжувався вилученням у нього всіх наявних коштовностей, включаючи дорогоцінні камені і дорогоцінні метали в будь-якому вигляді, наприклад, у вигляді ювелірних виробів або брухту.

Процедура арешту відбувається відповідно до статті 80 Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження». При цьому необхідно брати до уваги, що всі зафіксовані в зазначеному розділі нормативно-правового акта вимоги до її проведення є обовязковими для виконання всіма її учасниками, а порушення вимог може спричинити за собою оспорювання законності процедури зацікавленими особами, наприклад, самим боржником.

Так, зокрема, зазначений розділ Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження» встановлює, що арешт майна боржника відбувається за участю судового пристава в присутності понятих з складанням спеціального акта, в якому повинні бути зафіксовані дані понятих , що були свідками проведення процедури, відомості про власність, стосовно якої застосовано обмежувальні заходи, а також інформація про те, що особі, яка є власником арештованого майна, розяснено його права та обовязки. При цьому після складання такого акта всі сторони, які мають статус учасників процедури арешту, повинні поставити на ньому свої власноручні підписи: до них відносяться поняті, судовий пристав, який проводив процедуру, і сама особа, яка є власником арештованого майна.

Після того як необхідний акт, що містить всі передбачені чинним законодавством відомості, складений, судовий пристав, який відповідає за ведення виконавчого провадження, зобовязаний протягом тимчасового періоду, що не перевищує 3 днів, в електронному вигляді надіслати його копію до реєструючого органу.

Арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження: його охорона і зберігання

арештоване майноЯкщо судовий пристав прийняв рішення про те, що арештоване майно буде залишено у власника, йому належить отримати їх підпис в акті про накладення арешту, яка буде свідчити про те, що така власність прийнята їм під охорону або на зберігання. При цьому в залежності від конкретних обставин ситуації рішення про передачу майна під охорону або на зберігання може бути прийнято судовим приставом щодо родичів власника або особи, яка подала клопотання про порушення виконавчого провадження. У всіх цих випадках особа, якій передається власність боржника, зобовязано запевнити факт її передачі власноручним підписом акту про накладення арешту. Порядок передачі майна на зберігання або під охорону є ідентичним як для рухомого, так і для нерухомого майна неплатника.

Стаття 86 Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року «Про виконавче провадження» встановлює, що право приймати на зберігання або під охорону арештоване майно особи, по відношенню до якого порушено виконавче провадження, мають також треті особи, які уклали договір з Федеральної службою судових приставів про те, що вони будуть здійснювати охорону або зберігання арештованого майна. При цьому підпункт 4 зазначеного розділу нормативно-правового акта передбачає, що така особа має право отримати винагороду за свої послуги, компенсацію витрат, які йому довелося зазнати в звязку з виконанням функцій з охорони або зберігання такої власності, і навіть використовувати її для отримання матеріальної вигоди способами , що не вступають в протиріччя з чинним законодавством.

Якщо в рамках конкретного виконавчого провадження виникає необхідність заміни особи, що здійснює зберігання або охорону арештованого майна, судовий пристав повинен видати відповідну постанову. Така ситуація може виникнути, наприклад, у звязку з переїздом в інше місто родича боржника, якому було довірено зберігання майна, або за інших обставин. У всіх випадках, коли виникає необхідність заміни особи, що здійснює зберігання або охорону заарештованої власності, новий і колишній хранителі цих речей або предметів повинні власноруч підписати акт прийому-передачі майна, який підтверджує факт його переходу під охорону або на зберігання до іншої особи.

Таким чином, накладення арешту на майно - це досить неприємна процедура, тому боржника доцільно уникати її, вчасно погашаючи наявні боргові зобовязання.


» » » Арешт майна боржника в рамках виконавчого виробництва