Звіт конкурсного керуючого: зміст і регулярність надання

Зміст:

Основні характеристики процедури банкрутства

Затримка оплати рахунків комерційною організацією - досить часто зустрічається явище в сучасній російській практиці. Причини цієї ситуації можуть бути самими різними: наприклад, така затримка може бути викликана необхідністю проходження декількох днів для проведення банківського платежу, відсутністю часу на відкриття рахунку, технічними складнощами в системі відправлення грошових коштів або просто тимчасовими фінансовими труднощами в компанії. Як правило, практично будь-який комерційний партнер, отримавши чітке пояснення причин затримки надходження грошей, погодиться на надання невеликої відстрочки, яка дозволить вирішити виниклі проблеми.

Арбітражний керівник

Слід мати на увазі, що затягувати з перерахуванням суми грошових коштів для оплати рахунку, передбаченої умовами договору, укладеного з комерційним партнером, все ж не варто. Справа в тому, що чинне законодавство надає кредитору, який не отримав вчасно належного йому платежу, можливість застосування досить жорстких заходів для захисту своїх законних прав та інтересів. Так, зокрема, стаття 3 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року «Про неспроможність (банкрутство)» надає такому кредитору право звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про визнання боржника банкрутом. В цьому випадку не за горами і звіт конкурсного керуючого про результати продажу майна боржника.

Прострочення платежуОднак для того, щоб по відношенню до компанії, яка допустила прострочення платежу, передбаченого договором, була ініційована процедура банкрутства, необхідне дотримання ряду умов, зафіксованих в зазначеному нормативно-правовому акті. Так, позовна заява від кредитора буде прийнято арбітражним судом до розгляду тільки в тому випадку, якщо з того моменту, коли компанія повинна була погасити наявну заборгованість, пройшло не менше 3 місяців. При цьому заявник, звертаючись до суду, повинен надати докази цього факту. Наприклад, в якості такого доказу може бути використана копія договору, підписаного обома сторонами, в якій зафіксовано, по-перше, зобовязання боржника сплатити необхідну суму, а по-друге, дата настання такого зобовязання. Таким чином судовий орган зможе встановити факт закінчення тримісячного терміну, який відпущений для його погашення чинним законодавством.

Отримавши всі необхідні документи, арбітражний суд в передбачений законом термін повинен буде здійснити їх розгляд і винести рішення про ініціювання процедури банкрутства або відмову в її ініціації. Якщо подані заявником докази фінансової неспроможності компанії-боржника будуть визнані достатніми, судового органу потрібно буде також винести рішення про те, яка саме міра, покликана забезпечити дотримання законних прав та інтересів позивача, повинна бути застосована до боржника.

Введення конкурсного управління і роль конкурсного керуючого

конкурсне управлінняФедеральний закон № 127 від 22 жовтня 2006 року «Про неспроможність (банкрутство)» передбачає кілька основних інструментів, які можуть бути використані арбітражним судом для досягнення цієї мети. Так, щодо нього можуть бути введені процедури спостереження, зовнішнього управління, фінансового оздоровлення або конкурсного виробництва. Крім того, глава VIII зазначеного нормативно-правового акту допускає укладення мирової угоди між боржником і його кредитором або кредиторами в тому випадку, якщо їм вдалося досягти домовленості про порядок і строки погашення наявного боргового зобовязання, що задовольняє всі сторони.

У разі якщо в якості запобіжного, покликаної забезпечити повернення кредитору належних йому грошових коштів вибрано конкурсне виробництво, арбітражний суд повинен буде затвердити кандидатуру конкурсного керуючого. При цьому пропозиція про те, хто буде виступати в ролі цього фахівця, може висунути як сам судовий орган, так і збори кредиторів. В останньому випадку, проте, буде потрібно затвердження цієї кандидатури арбітражним судом.

Функції конкурсного керуючого в ході реалізації процедури банкрутства щодо компанії, яка виявила ознаки неспроможності, досить великі, однак всі вони повязані з реалізацією конкурсного виробництва.

визнання банкрутстваУ свою чергу, воно являє собою організацію продажу майна, що належить компанії-банкруту, з тим, щоб виручені від цього продажу грошові кошти могли бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

В цілому функції і обовязки конкурсного керуючого можна позначити як аналіз поточного фінансового стану неплатника і визначення обсягу належного йому майна, яке згодом складе складу ліквідаційної маси, організація підготовки конкурсної маси до проведення торгів і власне проведення таких торгів з подальшим здійсненням розрахунків з кредиторами. При цьому чинне законодавство передбачає кілька обовязкових дій і процедур в рамках здійснення конкурсним керуючим своїх обовязків.

Зміст звіту арбітражного керуючого

Однією з таких обовязкових процедур є надання даних щодо звіту як в процесі його поточної діяльності, так і за її результатами.

Основним адресатом звіту про його роботі є збори кредиторів, яке має право на регулярне отримання відповідної інформації. Крім того, пункт 3 статті 143 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року «Про неспроможність (банкрутство)» встановлює, що надання цього звіту або інших відомостей, повязаних з реалізацією процедури банкрутства щодо цієї юридичної особи, може зажадати і арбітражний суд , який здійснює ведення справи.

Типова форма звіту конкурсного керуючого, тобто основні вимоги до її змісту і регулярності звітів, описані в статті 143 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року «Про неспроможність (банкрутство)». Так, пункт 2 зазначеного розділу нормативно-правового акта встановлює, що кожен зразок звіту, підготовлений фахівцем, повинен в обовязковому порядку містити наступні групи інформаційних розділів:

Ліквідація юридичних осіб

  • відомості про власність компанії-боржника, яка може бути використана для задоволення вимог кредиторів. У цих розділах вказуються, по-перше, дані про склад конкурсної маси на момент складання звіту, а по-друге, відомості про надходження грошових коштів на рахунки організації-банкрута, наприклад, від її власних боржників, із зазначенням того, звідки надійшли такі грошові засоби;
  • відомості про склад і характеристики вимог кредиторів на дату складання звіту. При цьому вимоги, що містяться в пункті 2 статті 143 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року «Про неспроможність (банкрутство)», припускають не тільки вказівку загальної суми вимог кредиторів в цьому розділі звіту, а й окреме зазначення суми вимог в рамках кожної черги погашення фінансових претензій;
  • відомості про результати діяльності конкурсного керуючого в напрямку пошуку коштів для задоволення вимог кредиторів, отриманих за минулий період часу. Ця група відомостей включає в себе найбільшу кількість розділів: так, тут необхідно буде вказати, кому і які вимоги про погашення наявних перед компанією-банкрутом заборгованостей предявив конкурсний керуючий, яку власність і за яку суму йому вдалося реалізувати, які заходи щодо власності та угод боржника ним було вжито, і які витрати, які йому довелося здійснити в рамках своєї діяльності.
  • відомості про результати політики конкурсного керуючого щодо персоналу компанії, яка виявила ознаки неспроможності. Так, в кожному підготовленому звіті цей фахівець повинен вказувати, скільки працівників було їм скорочено або звільнено, а скільки продовжують свою діяльність в звязку з наявністю необхідності в ній у підприємства.

Періодичність надання звітності

Частота надання звітів конкурсним керуючим також регулюється Федеральним законом № 127 від 22 жовтня 2006 року «Про неспроможність (банкрутство)». Так, пункт 1 статті 143 зазначеного нормативно-правового акту встановлює, що періодичність надання звітів визначається зборами кредиторів, яким повинні бути надані такі відомості. Разом з тим слід мати на увазі, що зазначений розділ розглянутого федерального закону вимагає, щоб типова форма звіту конкурсного керуючого розроблялася їм не рідше, ніж один раз в 3 місяці.

Зразок підсумкового звіту конкурсного керуючого про реалізацію конкурсного виробництва

Незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту надання зборам кредиторів останнього звіту, конкурсний керуючий повинен підготувати підсумковий документ після того, як всі розрахунки з юридичними і фізичними особами, внесеними до реєстру вимог кредиторів, будуть завершені. Крім того, цей підсумковий звіт повинен буде містити додаткові відомості крім стандартного обсягу інформації, що включається в кожен документ. Так, конкурсний керуючий зобовязаний надати всі документи, які підтверджують завершення розрахунків з кредиторами, включаючи папери, що фіксують відкриття необхідних рахунків, документи про реалізацію власності, реєстр вимог з відмітками про розміри сум.

Зазначений підсумковий звіт, з яким можуть ознайомитися і кредитори, які мають право участі в загальних зборах, фахівця необхідно надати до арбітражного суду, які здійснює ведення справи про реалізацію процедури банкрутства щодо цієї комерційної компанії. При цьому пункт 3 статті 147 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року «Про неспроможність (банкрутство)» вимагає, щоб він поставив всіх кредиторів до відома про те, що цей документ спрямований їм в судову інстанцію. Така процедура є обовязковою умовою завершення конкурсного виробництва і визнання юридичної особи банкрутом відповідно до чинного законодавства.


» » » Звіт конкурсного керуючого: зміст і регулярність надання