Основні відмінності між договором дарування та заповітом на україну

Зміст:

Рано чи пізно кожен громадянин замислюється над тим, кому залишити своє майно після своєї смерті. Дуже важливо визначитися з майбутніми приймачами і правильно вибрати спосіб передачі прав власності, який буде влаштовувати кожну зі сторін. Це можуть бути заповіт або дарування.

Заповіт або даруванняРозглянемо більш детально ці два переходи майнових прав з юридичної точки зору.

Основні положення договору дарування

Договір дарування - це двосторонній юридичний документ, згідно з яким одна сторона (дарувальник) безоплатно дарує або зобовязується подарувати в майбутньому належить тільки йому майно другій стороні (обдаровуваному).

Договір даруванняАкт дарування складається, як правило, в письмовій формі (стаття 719 Цивільного кодексу України) та за взаємною згодою учасників. Предмет договору - рухоме і нерухоме майно, в тому числі гроші та цінні папери. Дарчий від імені дарувальника може полягати через представника. учасниками дарчим на Україні можуть бути дієздатні фізичні особи, юридичні особи, держава Україна і інші учасники цивільних відносин, передбачених цивільним кодексом України.
Якщо дарувальникові відомо про недоліки майбутнього дару, які можуть заподіяти будь-якої шкоди обдаровуваному особі або його родичам, близьким, майну, він зобовязаний про це йому повідомити. Право власності на предмет договору виникає з моменту його прийняття обдаровуваним особою.
Договір дарування може визначати обовязок дарувальника передавати майно в майбутньому обдаровуваному особі в певний час або в разі настання відкладальної обставини. Відповідно до такого договору обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передачу дарунка або відшкодування його вартості.
Договір дарування припиняється в разі смерті дарувальника або обдаровуваного до настання терміну або відкладальної обставини. Якщо після укладення договору майновий стан дарувальника істотно погіршився, він має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому.
Умови договору даруванняДоговір дарування може зобовязати обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру або утриматися від їх вчинення на користь третьої особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не предявляти вимог до третьої особи про виселення і т.п.). Дарувальник може вимагати від приймача дару виконання цих обовязків, а в разі його смерті або визнання недієздатним таке право має особа, на користь якої встановлений цей обовязок.
Якщо обдаровуваний не виконав свої зобовязання перед третьою особою, дарувальник може розірвати договір дарування і зажадати повернення дарунка або відшкодування його власності.
Дарчий може бути анульована протягом одного року на вимогу дарувальника або його спадкоємців, якщо приймач дару:

  • умисно вчинив злочин проти життя, здоровя, власності дарувальника і його близьких людей (чоловік і жінка, дружина, дітей, батьків);
  • вчинив умисне вбивство дарувальника;
  • створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику нематеріальну цінність;
  • недбало ставиться до дару.

Юридичні аспекти заповіту

Заповіт - це таємний юридичний документ, в якому фізична особа особисто, перебуваючи в розумі й здоровї, розпоряджається своїм майном на випадок своєї смерті.
заповітСпадкодавець може вибрати спадкоємців на всі свої права і зобовязання або їх частина на свій розсуд, незалежно від ступеня споріднення розподілити частки в спадщині. Спадок, який не підлягало розподілу за заповітом, успадковується за законом в порядку черговості. У заповіті не бере майно, яке призначене для певного кола осіб, що матимуть обовязкову частку у спадщині відповідно до законодавства України. Такими є неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні дружина (чоловік) та непрацездатні батьки.
Заповіт складається за певними правилами: воно повинно бути обовязково складено в письмовому вигляді, з підписом заповідача, датою і місцем його складання, завірено нотаріусом (або іншим уповноваженим законом особою).
Заповідач може скасувати, змінити або скласти нову останню волю, не ставлячи до відома про це майбутніх спадкоємців. Заповіту є недійсними, якщо вони були складені не за формою, з примусу або особами, які не мають на це права. Не можуть бути спадкоємцями за заповітом громадяни, які здійснювали будь-які незаконні дії проти спадкодавця.

Основні відмінності між дарчим і заповітом

Для того щоб визначиться з методом передачі спадщини, зважити всі плюси і мінуси, виділимо основні відмінності між дарчим і заповітом.
По-перше, договір дарування вступає в силу за життя дарувальника, а заповіт тільки після його смерті. Таким чином, заповідач як був власником своїх майнових прав, так ним і залишається, а дарувальник втрачає право розпорядження предметом договору.
По-друге, для того щоб скласти заповіт, потрібна особиста присутність заповідача, а дарчу можна скласти за допомогою довіреної особи.
По-третє, договір дарування полягає в двосторонньому порядку в присутності обдаровуваного, а остання воля складається і без повідомлення майбутніх спадкоємців.
По-четверте, після вступу в силу дарчим обдаровуваного особа відразу приступає до державної реєстрації майна, а при заповіті - через 6 місяців з дня відкриття спадщини.
По-пяте, заповідач може скільки завгодно разів переписувати заповіт, змінювати, позбавляти права спадщини, а дарувальник таких можливостей не має. Можна, звичайно, розірвати договір дарування, але тільки протягом року при певних обставинах і процедурі.
По-шосте, остання воля спадкодавця може оскаржуватися в суді зацікавленими в спадщині особами. У разі правильного оформлення дарчий не заперечується.

Своєчасний розподіл майна між майбутніми спадкоємцями істотно запобіжить суперечки з цього приводу в майбутньому. І дарування, і заповіт будуть для кожної конкретної ситуації актуальними. Все залежить від добровільного волевиявлення власника і його міжособистісних відносин.


» » » Основні відмінності між договором дарування та заповітом на україну